Роздум на тему чим вимірюється дружба посилаючись на приклад з повість в. нестайка тореадори з васюківки

сприймати не розумом, а інтуїцією, чуттям, відчувати.

це яскрава і цікава оповідь про пригоди двох товаришів під час літніх канікул. герої твору іван рень та павлуша завгородній ніколи не скаржилися на те, що їм нудно. у них ніколи не виникало питання про те, куди себе подіти і куди прикласти свої сили. хлопчаки постійно щось вигадували і не сиділи на місці. їхні голови напружено працювали над тим, яку б ще цікаву «штуку утнути», і «штуки» ці виходили у них занадто добре.

наприклад, взяти хоча б намір товаришів прокласти у селі лінію метро і зробити декілька станцій з цікавими назвами: «крива груша», «клуня» тощо. і це була не лише мрія, бо енергійні винахідники, не ві, узялися копати тунель, який проліг під свинарником. але хлопці чогось не врахували і стеля тунелю не витримала п’ятипудової плямистої свині на прізвисько манюня. вона з тріском провалилася у вириту товаришами яму. ця невдача примусила друзів на деякий час забути про свої витівки, але зовсім ненадовго.

потім ява (іван) та павлуша вирішили влаштувати бій биків і стати тореадорами. кандидатуру колгоспного бугая хлопці відкинули одразу, адже його боявся навіть зоотехнік. ще один кандидат, цап жора, був для товаришів несерйозним суперником. врешті-решт тореадори зупинили свій вибір на корові з дивним ім’ям контрибуція. та дарма, що ява і павлуша махали перед очами корови червоним килимком, що тягали її за вуха і штовхали — контрибуція ніяк не хотіла ставати до бою. тоді ява розлютився і боляче вдарив корову по губі. тут і почалася справжня корида: ображена корова миттєво відреагувала і невезучий тореадор опинився високо над землею. а за мить товариші щодуху тікали від контрибуції, доки не забігли у болото, де й чекали, доки розлючена тварина не заспокоїться.

та дозвілля непосидючих друзів обмежувалося не тільки клопотом для дорослих та їхніми витівками. ява та павлуша були сміливими і добрими хлопчиками. наприклад, коли друзі почули, як у колодязі скиглить цуценя, вони одразу ж кинулися його рятувати.

від пригод друзів та їхніх однокласників у мене залишилися незабутні світлі враження, адже книга в. нестайка сповнена дитячими фантазіями, теплом і добрим гумором. мабуть, і в самого автора було незабутнє та веселе дитинство, бо тільки людина, яка у своїй пам’яті зберегла найкращі миттєвості дитячих років, могла написати такий чудовий твір, як «тореадори з васюківки».